Форум главная страница
 
 
Рада Европи
ЕВРОПЕЙСЬКА КОНВЕНЦИЯ НА ЗАХИСТ ДОМАШНiХ ТВАРИН

Украина стоит на пороге вступления в Евросоюз, и как все страны - члены этой организации должна выполнять постановления Совета Европы. Еще в 1987 году Советом Европы была принята Конвенция о защите прав животных. Сразу же она была ратифицирована четырьмя странами и вступила в силу. В этом году действие этой Конвенции ощутили на себе в полной мере владельцы, собирающиеся экспонировать своих собак на Всемирной выставке в Дортмунде, - собаки с купированными ушами и хвостами не допускаются для участия в выставке.

В нашей стране обсуждается проект Закона «Про порядок утримання і поводження із свійськими непродуктивними тваринами у населенних пунктах» подготовленный Госкомитетом Украини по вопросам жилищно-коммунального хозяйства. В соответствие с поручением Кабинета Министров Украины за № 7503 от 8 января 2003 года, специалистами кинологами, международными экспертами Кинологического союза Украины была проведена работа по изучению проекта этого закона. В письме на имя Вице-Премьер Министра Украины Гайдука В.А, Министра юстиции Украины Лавриновича О.В., Председателю Госкомитета Украины по вопросам жилищно-комунального хозяйства Семчука Г.М. указывается, что «Зазначений проект закону не може бути нами погоджений, оскільки запропонована редакція закону має змістовні недоліки та не враховує світовий досвід у сфері поводження з домашніми тваринами.

Так проект не враховує положеня Європейської конвенції про захист домашніх тварин (Страсбург, 13 листопада 1987 року), якою визначаються принципи утримання тварин, встаномлюються додаткові заходи щодо бездоглядних та безпритульних тварин та рекомендації щодо інформаційних і навчальних програм.

На наш погляд, врахування положень цієї Конвенції не тільки значно покращить сам закон, а й при умові його прийняття буде позитивно впливати на підвищення іміджу України на міжнародній арені.»

Мы хотели, чтобы наши читатели сами ознакомились с данной Европейской конвенцией и предлагаем ее Вашему вниманию.


РАДА ЄВРОПИ № 125

ЄВРОПЕЙСЬКА КОНВЕНЦІЯ на захист домашнiх тварин

Страсбург, 13 листопада 1987 р.


Вступ

Держави-члени Ради Європи, що підписалися, з огляду на те, що метою Ради Європи є досягнення більшого єднання між її членами;

виходячи з того, що людина має моральний обов'язок по відношенню до живих істот і пам'ятаючи про те, що домашні тварини мають особливий зв'язок з людьми;

з огляду на важливе значення домашніх тварин, які сприяють поліпшенню якості життя, а внаслідок цього - мають велику цінність для суспільства;

з огляду на труднощі, що виникають через різноманітність тварини, утримуваних людиною;

з огляду на ризики, пов'язані з надмірним розмноженням домашніх тварин в плані гігієни, охорони    здоров'я та безпеки людини та інших тварин;

з огляду на те, що утримання тварин, які належать до видів дикої фауни як домашніх тварин не повинно заохочуватися;

свідомі різниці в умовах щодо придбання, утримання та некомерційного схрещуваня домашніх тварин, а також знешкодження їх та торгівлі ними;

свідомі того, що утримання домашніх тєас'іініін не завжди відбувається в умовах, які сприяють їхьному    здоров'ю та благополуччю;

зазначаючи, що стаолення до домашніх тварин буває дуже різним, часом через брак знань чи усвідомлення деяких моментів;

з огляду на те, що розробка основних спільних норм ставлення до домашніх тварин та практики поводження з ними, які приводили б до відповідального володіння, домашніми тваринами, є не лише бажаною, а й реалістичною метою, погодилися про наступне:


Частина І. ЗагальнI положення

Стаття 1. Визначення

1. Під домашньою твариною мається на увазі будь-яка тварина, що утримується людиною, зокрема в її помешканні, для втіхи й розваги.

2. Під торгівлею домашніми тваринами мається на увазі будь-які бізнесові трансакції в істотних кількостях, що здійснюються з метою одержання прибутку, які передбачають зміну власника домашніх тварин.

3. Під комерційним схрещуванням та розмноженням мається на увазі схрещування або розмноження з метою одержання прибутку в істотних кількостях.

4. Під притулком для тварин мається на увазі установа, яка не одержує прибутку, де тварини можуть утримуватися у великих кількостях. Якщо це дозволяється національним законодавством і/або адміністративними нормами, така установа може приймати бездомних тварин.

5. Під бездомними тваринами мається на увазі домашня тварина, яка або не має дому, або перебуває поза межами дому її власника чи господаря й не перебуває під безпосереднім контролем чи наглядом її власника чи господаря.

6. Під компетентним органом мається на увазі орган, призначений державою-членом.


Стаття 2. Діапазон та здійснення

1. Кожна Сторона приймає на себе зобов'язання здійснити необхідні кроки для введення в дію положень цієї Конвенції по відношенню до:

а) домашніх тварин, шо утримуються фізичною чи юридичною особою у будь-якому помешканні або установі для торгівлі, комерційного схрещування чи розведення, а також у всіх притулках для тварин;

б) у випадках, де це передбачено національним законодавством - до бездомних тварин.

2. Ніщо з того, про що йдеться в цій Конвенції, не може негативно позначатися на здійсненні інших нормативних актів, пов'язаних із захистом тварин або збереженням видів диких тварин, яким загрожує небезпека.

3. Ніщо з того, про що йдеться в цій Конвенції, не може позначитися на свободі Сторін схвалювати жорсткіші заходи для захисту домашніх тварин або на застосуванні положень, що містяться в ній, до категорій тварин, які не згадані безпосередньо в цьому документ.


Частина II. Принципи утриманнЯ домашнIх тварин

Стаття 3. Основні принципи благополуччя тварин

1. Ніхто не може без потреби причинити домашній тварини болю, страждань чи лиха.

2. Ніхто не може покинути домашню тварину.


Стаття 4. Утримання

1. Будь-яка особа, яка утримує домашню тварину або погодилася доглянути її, має нести відповідальність за її здоров'я та благополуччя.

2. Будь-яка особа, яка утримує домашню тварину або доглядає за нею, має надати їй місце, де вона житиме, піклуватися про неї та приділяти їй увагу, з огляду на етологічні потреби тварини, відповідно до її виду та породи, зокрема:

а) давати їй достатню кількість їжі та води;

б) створювати їй належні умови, щоб вона могла достатньо рухатися;

в) вживати всіх необхідних заходів, щоб вона не загубилась.

3. Будь-яка тварина не повинна утримуватися як домашня тварина, якщо:

а) умови наведеного вище параграфа 2 не задовольняються, або

б) незважаючи на те, що умови наведеного вище параграфа 2 задовольняються, тварина не може адаптуватися до умов полону.


Стаття 5. Схрещування

Будь-яка особа, яка відбирає домашніх тварин для схрещування, має бути відповідальною за урахування анатомічних, психологічних характеристик та особливостей поведінки, які можуть піддати ризику здоров'я та благополуччя як нащадків, так і самиці, що бере участь у схрещуванні.


Стаття 6. Вікові обмеження на придбання домашньої тварини

Жодна домашня тварина не може бути продана особі віком до 16 років без явно вираженої згоди її батьків або осіб, які виконують батьківські обов'язки по відношенню до цієї особи.


Стаття 7. Дресування

Жодна домашня тварина не може піддаватися дресуванню в спосіб, небезпечний для її здоров'я та благополуччя, особливо шляхом змушення її перевищувати її природні можливості та силу або за допомогою застосування штучних знарядь, що викликають пошкодження або невмотивований біль, страждання чи виснаження.


Стаття 8. Торгівля, комерційне схрещування та утримання за плату, притулки для тварин

1. Будь-яка особа, яка на момент набуття чинності цією Конвенцією, торгує домашніми тваринами, комерційно їх схрещує чи утримує за плату або утримує притулок для тварин, має в строк, визначений кожною Стороною, поінформувати (скласти відповідну декларацію) про це компетентний орган.

Будь-яка особа, яка має намір займатися будь-якою з названих видів діяльності, має поінформувати про цей намір компететний орган.

2. Названа декларація має містити інформацію про:

а) види домашніх тварин, з якими відбувається або відбуватиметься названа діяльність;

б) відповідальну особу та її компетентність:

в) опис приміщень та обладнання, що використовуються або використовуватимуться.

3. Названі види діяльності можуть здійснюватися лише за таких умов:

а) якщо відповідальна особа має необхідний для виконання названої діяльності рівень знань та навичок або внаслідок професійної підготовки, або внаслідок достатнього досвіду роботи з домашніми тваринами:

б) якщо приміщення та обладнання, що використовуються для цієї діяльності відповідають вимогам, визначеним у статті 4.

4. Компетентний орган має визначити на підставі декларації, зробленої, як передбачено в параграфі 1, чи виконуються умови, названі в параграфі 3. Якщо ці умови не виконуються відповідним чином, компетентний орган, якщо це необхідно для благополуччя тварин, має заборонити цій особі розпочинати виконання цієї діяльності або продовжувати її.

5. Компетентний орган має, відповідано до національного законодавства, здійснювати нагляд за дотриманням і виконанням названих умов.


Стаття 9. Реклама, презентації, виставки, змагання та 'інші аналогічні події

1. Домашні тварини, не можуть використовуватися для реклами, презентацій, виставок, змагань та інших аналогічних подій, якщо не виконуються такі умови:

а) організатор створив відповідні умови для домашніх тварин, за яких виконуються вимоги, названі в статті 4, параграф 2:

б) здоров'я та благополуччя домашніх тварин не піддається ризику.

2. Жодні речовини не повинні даватися домашнім тваринам, жодні види впливів і жодні прилади не повинні застосовуватися до них з метою збільшення чи зменшення природного рівня їхніх можливостей:

а) під час змагань чи

б) в будь-який інший час, коли це може піддати ризику здоров'я чи благополуччя тварини.


Стаття 10. Хірургічні операції

1. Хірургічні операції з метою зміни зовнішності домашньої тварини або для інших цілей, не пов'язаних із лікуванням, мають бути заборонені, зокрема:

а) обрізання хвостів;

б) купирування вухів;

в) позбавлення голосу;

г) видалення кігтів та іклів.

2. Винятки з цієї заборони можуть бути дозволені лише за умови:

а) якщо ветеринар вважає. що процедури, хоча й не носять лікувального характера, необхідні чи то з причин, пов'язаних з ветеринарною медициною, чи для користі конкретної тварини;

б) для запобігання розмноженню.

3. а) Операції, в ході яких тварина зазнаватиме сильного болю, або існує ймовірність, що вона зазнає такого болю, мають проводитися під анестезією, особисто ветеринаром або під його наглядом.

б) Операції, за яких анестезія не потрібна, повинні здійснюватися особою, яка визнається компететнтою за національним законодавством.


Стаття 11. Забиття

1. Лише ветеринар або інша компетентна особа може забивати домашніх тварин, за винятком випадків, коли тварину необхідно негайно забити, бо вона страждає, а ветеринарну чи іншу компетентну допомогу швидко отримати неможливо, або в будь-якому іншому нагальному випадку, передбаченому національним законодавством. В кожному разі забиття має здійснюватися з завданням мінімального фізичного та психічного страждання, яке лише дозволяють обставини. Обраний метод, за винятком екстрених випадків, має або:

а) викликати негайну втрату відчуття та смерть, або

б) починатися з застосування глибокої загальної анестезії, після чого здійснюється захід, що кінець кінцем напевне призведе до смерті тварини.

Особа, відповідальна за забиття, має переконатися, що тварина справді померла, перш ніж труп буде ліквідовано.

2. Перелічені нижче методи забиття мають бути заборонені:

а) затоплення чи інші методи задушення, якщо вони не викликають ефектів, що вимагаються, згідно з підпараграфом 1, б.

б) використання будь-яких отруйних речовин або препаратів, доза й застосування яких не може контролюватися з тим, щоб гарантувати ефект, названий у параграфі 1;

в) забиття за допомогою електричного струму, якщо йому не передує негайне позбавлення почуттів.


Частина III. ДодатковI заходи, що застосовуються до бездомних тварин

Стаття 12. Скорочення чисельності

Якщо Сторона вважає, що кількість бездомних тварин, викликає проблеми, вона повинна здійснити відповідні законодавчі і/або адміністративні заходи, щоб скоротити їхню кількість таким шляхом, який не спричинить зайвого болю. страждань чи лиха.

А) Такі заходи мають здійснюватися таким чином, шоб задовольняти наступні вимоги:

- Якщо тварини мають бути відловлені. це слід зробити так, щоб звести до мінімуму фізичні та психічні страждання тварини;

- Якщо відловлені тварини мають утримуватися чи забиватися, це слід зробити, відповідно до принципів, викладених у цій Конвенції.

Б) Сторони мають прийняти рішення щодо наступного:

- Забезпечення того, щоб собаки й коти могли постійно ідентифікуватися за допомогою певних відповідних засобів, які не завдадуть тварині великого болю, страждань чи шкоди, як от татуювання, а також ведення реєстру їхніх номерів, а також прізвищ та адрес власників цих тварин;

- Зменшення неконтрольованого розмноження собак та котів шляхом сприяння їхній стерилізації;

- Сприяння тому, щоб той, хто знайде бездомну собаку чи кішку, інформував про це компетентний орган.


Стаття 13. Винятки з норм щодо відлову, утримання та забиття тварин

Винятки з принципів, викладених у цій Конвенції, щодо відлову, утримання та забиття бездомних тварин, можуть бути зроблені лише якщо цього неможливо уникнути - в рамках національних програм контролю захворювань.


Частина IV. Інформацiя та освiта

Стаття 14. Інформаційні та навчальні програми

Сторони мають здійснити заходи, які заохочували б до розробки інформаційних та навчальних програм з метою сприяння поширенню обізнаності й знань серед організацій та осіб, які цікавляться вихованням, розноженням, дресуванням та утриманням домашніх тварин, щодо положень та принципів, що містяться в цій Конвенції. В цих програмах слід приділити увагу, зокрема,таким питанням:

А) Необхідність, щоб дресування тварин для будь-яких цілей, пов'язаних із комерцією чи змаганнями, здійснювалося особами, що володіють відповідними знаннями та здібностями;

Б) Необхідність перешкоджання:

- Даруванню домашніх тварин особам у віці до 16 років без чітко вираженої згоди їхніх батьків або осіб, що їх заступають;

- Даруванню домашніх тварин як призів, винагород чи премій;

- Безконтрольному розмноженню домашніх тварин.

В) Можливі негативні наслідки для здоров'я та благополуччя диких тварин, в разі їхнього придбання або представлення під виглядом домашніх тварин;

Г) Ризики, пов'язані із невідповідальним придбанням домашніх тварин, що веде до збільшення кількості небажаних та покинутих тварин.


Частина V. Багатостороннi консультацiї

Стаття 15. Багатосторонні консультації

1. Сторони мають, не пізніше ніж у п'ятирічний термін ввести в дію цю Конвенцію й надалі кожні п'ять років, а також у кожному випадку, коли більшість представників Сторін вимагатимуть цього, проводити багатосторонні консультації з Радою Європи з метою перевірки застосування Конвенції та можливої бажаності переглянути або розширити її положення. Ці консультації мають проводитися на засіданнях, погоджених з Генеральним секретарем Ради Європи.

2. Кожна Сторона мусить мати право призначення свого представника для участі в консультаціях. Будь-яка держава - член Ради Європи, яка не є Стороною цієї Конвенції, мусить мати право бути представленою спостерігачем на цих консультаціях.

3. Після кожних консультацій Сторони мають подати до Комітету Міністрів Ради Європи звіт про консультації та функціонування Конвенції, включивши до цього звіту, якщо вони це вважають за портібне, пропозиції щодо внесення змін у статті 15-23 Конвенції.

4. Відповідно до положень цієї Конвенції Сторони мають розробити правила процедури проведення консультацій.


Частина VI. Змiни та доповнення

Стаття 16. Зміни та доповнення

1. Про будь-які зміни чи доповнення до статтей 1-14, пропоновані Стороною або Комітетом Міністрів, слід інформувати Генерального секретаря Ради Європи, який направить відповідну інформацію про них державам - членам Ради Європи, всім Сторонам та будь-якій Державі, запрошеній приєднатися до Конвенції, відповідно до положень статті 19.

2. Будь-які зміни та доповнення, пропоновані, відповідно до положень попереднього параграфа, мають бути проаналізовані в ході багатосторонніх консультацій щонайменше протягом двох місяців від дати направлення їх Генеральним секретарем; вони можуть бути прийняті на багатосторонніх консультаціях більшістю, що складає дві третини Сторін. Прийнятий текст змін та доповнень має бути направлений Сторонам.

3. Будь-які зміни та доповнення, прийняті багатосторонніми консультаціями, набирають чинності через 12 місяців після їхнього прийняття, якщо жодна із Сторін не висунула заперечень.


Частина VII. Заключні положення

Стаття 17. Підписання, ратифікація, прийняття, схвалення

Ця Конвенція має бути відкритою для підписання державами - членами Ради Європи. Вона підлягає ратифікації, прийняттю та схваленню. Документи про ратифікацію, прийняття та схвалення мають бути подані Генеральному секретарю Ради Європи.


Стаття 18. Набуття чинності

1. Ця Конвенція набуде чинності в перший день місяця, що наступить після закінчення шестимісячного терміну з дня, коли чотири держави - члени Ради Європи висловлять свою згоду виконувати Конвенцію, відповідно до положень, передбачених статтею 17.

2. По відношенню до будь-якої держави - члена Ради Європи, яка пізніше висловить свою згоду приєднатися до Конвенції, ця Конвенція набере чинності в перший день місяця, що наступить після закінчення шестимісячного терміну з дня, коли нею будуть представлені документи про ратифікацію, прийняття чи схвалення.


Стаття 19. Приєднання до Конвенції держав, які не є членами Ради Європи

1. Після набуття чинності цією Конвенцією Комітет Міністрів Ради Європи запрошуватиме будь-яку Державу, яка не є членом Ради Європи, приєднатися до цієї Конвенції на підставі рішення, прийнятого більшістю, передбаченою в параграфі г) статті 20 Статуту Ради Європи та одноголосного рішення представників Держав - членів угоди, які мають право засідати в Комітеті Міністрів.

2. По відношенню будь-якої Держави, що приєднується до Конвенції, ця Конвенція набирає чинності в перший день місяця, що наступить після закінчення шестимісячного терміну з дня, коли вона представить документ про приєднання Генеральному секретареві Ради Європи.


Стаття 20. Умови щодо територій

1. Будь-яка Держава може в момент підписання нею документів про ратифікацію, прийняття, схвалення чи приєднання визначити територію чи території, на яких має діяти ця Конвенція.

2. Будь-яка Сторона може в будь-який час пізніше, шляхом декларації, поданої Генеральному секретареві Ради Європи, поширити дію цієї Конвенції на будь-яку іншу територію, визначену в цій декларації. По відношенню до такої території Конвенція набирає чинності в перший день місяця, що наступить після закінчення шестимісячного терміну з дня, коли таку декларацію було прийнято Генеральним секретарем.

3. Будь-яка декларація, зроблена, відповідно до попередніх двох параграфів, може, по відношенню до будь-якої території, визначеної в такій декларації, бути скасована шляхом повідомлення, адресованого Генеральному секретареві. Скасування набирає чинності в перший день місяця, що наступить після закінчення шестимісячного терміну з дня, коли Генеральним секретарем було одержано таке повідомлення.


Стаття 21. Застереження

1. Будь-яка Сторона в момент підписання або представлення документів про ратифікацію, прийняття, схвалення чи приєднання може декларувати, що вона має намір скористатися з одного чи кількох застережень по відношенню до статті 6 та статті 10, параграф 1, підпапраграф а). Жодні інші застереження не можуть бути зроблені.

2. Будь-яка Сторона, яка зробила застереження, передбачене попереднім параграфом, може повністю чи частково скасувати його шляхом повідомлення, зробленого на адресу Генерального секретаря Ради Європи. Скасування набере чинності з моменту одержання Генеральним секретарем такого повідомлення.

3. Сторона, яка зробила застереження по відношенню до положення цієї конвенції, може не вимагати застосування цього положення будь-якою іншою Стороною; однак, якщо це застереження є частковим або умовним, вона може вимагати застосування цього положення, тією мірою, якою вона сама прийняла його.


Стаття 22. Денонсація

1. Будь-яка Сторона в будь-який час може денонсувати цю конвенцію шляхом повідомення на адресу Генерального секретаря Ради Європи.

2. Така денонсація набере чинності в перший день місяця, що наступить після закінчення шестимісячного терміну з дня, коли таке повідомлення буде одержане Генаральним секретарем.


Стаття 23. Повідомлення

Генеральний секретар Ради Європи має повідомити Державам - членам Ради Європи та будь-якій Державі, що приєдналася до цієї Конвенції або була запрошена приєднатися до неї, про наступне:

а) будь-яке підписання;

б) одержання будь-якого документу про ратифікацію, прийняття, схвалення чи приєднання;

в) будь-яку дату набуття чинності цієї Конвенції, відповідно до статтей 18, 19 та 20;

г) будь-яку іншу дію, повідомлення чи інформацію, пов'язану з цією Конвенцією.

 

У свідчення цього, ми, що нижче підписалися, будучи належним чином уповноважені до цього, підписали цю Конвенцію.

Зроблено в Страсбурзі, цього 13-ого дня листопада 1987 р., агнлійською та французською мовами, обидва тексти - рівною мірою аутентичні, існують в одному примірнику, який зберігатиметься в архівах Ради Європи. Генеральний секретар Ради Європи має передати засвідчені копії цього документу кожній Державі - члену Ради Європи та всім Державам, запрошеним приєднатися до цієї конвенції.

Від Уряду Республіки Австрія:

Від Уряду Королівства Бельгія: Ромбо Ван Кромбрудже

Від Уряду Республіки Кіпр:

Від Уряду Королівства Данія: Ерлінг В. Квааде



 
Другие интересные ресурсы
 
Статьи различных тематик
 
 
поиск по сайту
 
© 2000-2017 by Oksana&Alexandr Lubenets
программирование - студия дизайна ICOM
 

 
 
Яндекс.Метрика